- Чи означає це, що таке продовження не тільки не дає можливості конкурентам вийти на ринок, а й не дає можливості українському виробнику розпочати виробництво цих ліків в Україні?
- Саме так і є. Українські виробники такі самі потенційні конкуренти, як і іноземні. Вони також можуть вийти на ринок, виробляти і продавати ті ліки, які конкурують з ліками монопольного виробника-патентовласника.
- Чи є якісь приклади того, що цей закон перешкодив запуску українського виробництва?
- Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день вже близько півтора десятка відповідних спорів проти конкурентів патентовласника перебуває в українських судах. Саме так "класично" реалізується патентна монополія – шляхом недопуску конкурентів на ринок за допомогою судів. Якщо б відповідні патенти завершили свою дію, як і мало бути згідно із законодавством, то такі спори взагалі б не виникли або, якщо б вони були розпочаті до початку повномасштабної війни, були б закриті у звʼязку із завершенням дії відповідних патентів (таких спорів, які б мали бути закритими одразу після початку війни, за моїми підрахунками, більше 10; інші ж – не мали бути взагалі розпочаті). Часом складається враження, що закон був прийнятий лише для того, щоб усі ці судові справи, розпочаті фактично однією компанією, не завершились нічим. Остаточних судових рішень ще не прийнято, але наразі українські виробники мають відбиватись від нападок патентовласників, патенти яких "штучним" чином були продовжені на час дії воєнного стану в Україні. Втім проблема не лише у результатах судових процесів, а у самому факті звернення до суду, адже багато бізнесів, отримуючи позов чи судове провадження, вирішують добровільно зупинити виробництво або продаж відповідних ліків до того моменту, коли стане зрозумілою ситуація щодо завершення строку дії відповідного патенту.
Тобто багато хто не хоче судитись взагалі, і тому вже сам факт подання позову є перешкодою виходу таких компаній на ринок. Разом із тим, деякі іноземні та українські компанії наразі безуспішно судяться у декількох судових інстанціях проти патентовласників, які мають перевагу на підставі цього закону. Більше того, іноземні виробники відмовляються від власних вже зареєстрованих в Україні лікарських засобів і не планують виводити їх на ринок через цей закон.
Ще однією проблемою є те, що цей закон не встановлює жодного конкретного строку, бо він прив'язаний до дії воєнного стану в Україні. Скільки буде діяти воєнний стан невідомо, але бізнесу завжди важливо мати точки для планування. Тож мало того, що права, які мали б остаточно завершитись, і пов’язані з цими правами монополії, які мали б припинитись, є досі чинними, то ще й невідомо, коли це закінчиться.
Але при цьому люди під час війни не перестали хворіти, лікуватись та, відповідно, купувати ліки. Тому ті, хто мали позбутись своєї монополії продовжують успішно монетизувати свої права, які давно вже мали б закінчитись, продають ліки, отримують прибутки. Тобто на них війна жодним чином не вплинула, окрім того, що завдяки прийнятому закону група компаній отримала неринкові інструменти для підвищення доходу.
- Чи можна виправити цю ситуацію? Чи є якийсь механізм?
- Так, експерти вже знайшли відповідний механізм. Закон, який був прийнятий, буквально декількома словами може бути відкоригований таким чином, щоб він зберіг його дійсну мету і відповідав тим завданням, які були поставлені перед ним його авторами у пояснювальній записці до законопроєкту. Треба лише в одному положенні закону конкретизувати, що він не поширює свою дію на ті права, строк чинності яких згідно із законодавством України завершився остаточно (без можливості поновлення, продовження, підтримання тощо). Ці правки, про які я зараз кажу, є дуже конкретними, дуже простими, дуже короткими; вони можуть бути прийняті так само швидко, як і був прийнятий сам цей закон – за декілька днів. Так само швидко вони можуть бути підписані президентом якщо, звичайно, ті люди, які просували цей закон, не зацікавлені в іншому. Важливо, щоб законодавець мав саме ті реальні наміри, які були задекларовані. Звісно, знайдуться особи, які різноманітними способами захочуть максимально, в ідеалі – до завершення воєнного стану, затягнути процес внесення таких простих правок до закону. Бо у цьому питанні можуть бути різні інтереси: у держави Україна та пацієнтів – свій, а у деяких патентовласників – свій власний інтерес.
- Хто може виступити суб'єктом законодавчої ініціативи?
- Суб'єктом законодавчої ініціативи у даному випадку може виступити, наприклад, Кабмін, у структурі якого є Міністерство економіки і його департамент інтелектуальної власності. Співробітники цього департаменту слідкують за цією ситуацією і мають добре розуміти, що таким чином сформульований закон шкодить державним інтересам. Але наразі відповідної законодавчої ініціативи, яка мала б усунити зазначені недоліки, немає. На сайті Укрпатенту є відповідний законопроєкт, розроблений нібито на усунення цього недоліку, але він торкається значно ширшого кола питань і з огляду на це може обговорюватися і прийматися роками. Але наразі важливі саме швидкі зміни. Ситуація, яка склалась у сфері інтелектуальної власності, не відповідає ані законам України, ані європейському законодавству, ані міжнародним угодам України у сфері патентування і захисту прав інтелектуальної власності. Виглядає так, що ми після початку війни вирішили погіршити своє становище і ускладнити собі життя шляхом прийняття такого неякісного закону. Не виключаю, що така ситуація могла бути створена умисно. Наразі ж про жодну конкретну ініціативу по усуненню цього недоліку, через який Україна і українці втрачають мільйони гривень, чи то Міністерства економіки, чи то УКРНОІВІ, створеного на заміну Укрпатенту, чи то Кабміну, який є формальним суб'єктом законодавчої ініціативи, мені не відомо. Так само внести відповідний законопроєкт можуть і народні депутати. Я сподіваюсь, що український бізнес і професійна спільнота у сфері інтелектуальної власності, а також громадські організації, скажуть своє слово і зможуть найближчим часом привернути увагу до цього питання.
